Книга Привиди минулого: Структурна дисоціація і терапія наслідків хронічної психічної травми. Ван дер Харт Онно

Книга Привиди минулого: Структурна дисоціація і терапія наслідків хронічної психічної травми. Ван дер Харт Онно

Книга «Привиди минулого» перекладена багатьма європейськими мовами і отримала позитивні відгуки фахівців у всьому світі. Автори пропонують увазі читача теорію структурної дисоціації, яка задає рамку для організації терапевтичного впливу під час роботи з пацієнтами, що страждають від наслідків психічної травми, а також відкриває нові перспективи в галузі психотравматології. Ця теорія може послужити основою для інтеграції різних концепцій психічної травми.

Досить часто життя людей, які пережили хронічну психічну травму, перетворюється на низку безперервних випробувань. Завдання діагностики та подальшого лікування цих пацієнтів значною мірою ускладнені тим, що вони страждають від численних симптомів, пов'язаних із найрізноманітнішими коморбідними розладами. Багато пацієнтів зазнають серйозних труднощів у повсякденному житті, зумовлених інтрапсихічними конфліктами і дезадаптивними стратегіями упоралося. Головною причиною їхніх страждань є болісний досвід минулих психотравмуючих переживань, який переслідує їх у повсякденному житті. Тому навіть у тому разі, коли такий пацієнт намагається приховати своє страждання за фасадом удаваного благополуччя, що є доволі поширеною стратегією, його травматичний досвід завжди присутній у просторі терапевтичних стосунків, залучаючи терапевта до кіл переживання розпачу та болю. Не дивно, що пацієнти з історією хронічної травми часто змінюють терапевтів, не отримуючи при цьому від терапії майже нічого. Як правило, таких пацієнтів вважають вкрай важкими для терапії або резистентними до неї.

У цій книжці нам би хотілося поділитися тим, що ми дізналися і чого навчилися за майже 65 років сукупного досвіду колективних зусиль у сфері лікування та вивчення випадків пацієнтів, які страждають від наслідків травми. Ми завжди уважно прислухалися до наших пацієнтів для того, щоб зрозуміти складний і незвичайний світ їхніх переживань, завдання вираження якого за допомогою слів було для них дуже важким і лякаючим. Ми спиралися на досвід практичної роботи, емпіричних досліджень і теоретичних роздумів, а також на велику літературу про психічну травму XIX - початку XX століття і недавнього часу. Найрізноманітніші концепції, запозичені з різноманітних теоретичних підходів - теорії навчення, системного підходу, когнітивної психології, теорій емоцій і прив'язаності, психодинамічного напряму, а також теорії об'єктних стосунків, - виявилися вельми корисними в нашому пошуку. Великий вплив на нас мали нещодавні розробки в царині еволюційної психології та психобіології, особливо останні дані з нейроанатомії та нейрофізіології емоцій і психобіології травми. У результаті переробки всього цього масиву даних склалося наше розуміння суті травми як структурної дисоціації особистості.

У нашій концепції ми виходимо з визначення терміна «дисоціація», як його сформулював П'єр Жанє (1859-1947), французький філософ, психіатр, психолог, якого визнали «одним із найбільш плідних практиків і теоретиків у галузі психіатрії за останні два століття» (Nemiah, 1989, p. 1527). Його роботи є основоположними для теорії та лікування психіатричних розладів, пов'язаних із психічною травмою. Структурна дисоціація являє собою зміни в організації особистості індивіда, які відбуваються після переживання психічної травми. Структурна дисоціація, перш за все, характеризується надмірною ригідністю та ізольованістю психобіологічних систем особистості відносно одна одної, що призводить до нестачі внутрішньої зв'язності та узгодженості особистості постраждалого індивіда.

Введення терміна структурна дисоціація (особистості) продиктоване ситуацією, що склалася в галузі вивчення дисоціації. Доводиться визнати, що нині концепція дисоціації як така втратила ясність і стала досить проблематичною. Так, ми можемо зустріти в літературі безліч абсолютно різних і часто суперечливих визначень дисоціації. Термін «дисоціація» використовують і для позначення окремих симптомів, і для опису свідомої або неусвідомлюваної психічної активності, або «процесу», а також як назву одного із захисних «механізмів» психіки, і цей перелік може бути продовжено. Коло симптомів, що вважаються дисоціативними, стало настільки широким, що ця клінічна категорія втратила свою специфіку. Крім симптомів структурної дисоціації особистості, до кола дисоціативних феноменів відносять стани зміненої свідомості, що варіюють у широкому спектрі від норми до патології. Як буде показано далі в цій книжці, з нашої точки зору, таке розширення концептуального поля сильно спотворює значення поняття.

У нашій книзі представлено спробу синтезу теорії структурної дисоціації та психології дії Жане. Психологія дії, що бере початок у новаторських працях Жане, досліджує природу адаптивних і, відповідно, інтегративних дій, оволодіння якими необхідне для кожного, хто бажає реалізувати свій потенціал і жити повнокровним життям. Адаптивні інтегративні дії необхідні як пацієнтам у їхніх зусиллях, спрямованих на розв'язання посттравматичної проблеми, так і терапевтам, які допомагають пацієнтам впоратися з наслідками психічної травми. Психологія дії має універсальне застосування. Ми розглянемо особистісну організацію людини, яка пережила травму, а також причини, через які його або її психічні та поведінкові акти стають дезадаптивними. Теорія структурної дисоціації та психологія дії Жане, представлені в цій книжці, дають докладну відповідь на запитання про те, якого роду інтегративні дії з боку індивіда, що пережив травму, необхідні для того, щоб минуле, що переслідує його, відступило, а в житті відбулися істотні зміни на краще.

Книга адресована насамперед клініцистам, але буде цікава і студентам, які навчаються за спеціальностями «клінічна психологія» і «психіатрія», а також дослідникам. Терапевти, які працюють із дорослими, що пережили в дитинстві хронічну травму жорстокого поводження або зневаги, знайдуть у ній корисні ідеї та прийоми, що можуть зробити терапію дієвішою й ефективнішою, а також легше стерпною для людини, яка страждає. Вони, як і ми колись, можливо, знову відкриють для себе стару добру істину, що немає нічого практичнішого за хорошу теорію. Ми вважаємо, що теорія і терапевтичний підхід, викладені в книжці, будуть корисними і для колег, які працюють із біженцями, жертвами тортур, ветеранами війни, а також із дорослими, які пережили поодиноку травматичну подію, як-от сексуальне насильство, теракт, дорожньо-транспортна пригода або стихійне лихо.

Книжка допоможе студентам клінічної психології та психіатрії краще орієнтуватися в діагностиці, лікуванні та дослідницькій роботі в галузі наслідків психічної травми. Дослідники зможуть відкрити для себе евристичність теорії структурної дисоціації як джерела багатьох наукових гіпотез. Наприклад, наша теорія пропонує опис того, як відбуваються зміни в психічному функціонуванні та поведінці індивіда, який пережив важку травму, під час передання виконавчого контролю від однієї частини диссоційованої особистості до іншої, - факт, який часто не беруть до уваги багато дослідників травматичного стресу.

Автор: Ван дер Харт О., Нейенхеюс Е. Р. С., Стіл К.
Загальна кількість сторінок: 496
Обкладинка: м'яка
Мова: російська
Розмір: 22.5 х 15 см
Виробник: Україна